Книга «Терапія прийняття та відповідальності, яка сфокусована на травмі. Практичний посібник для роботи з розумом, емоціями та тілом» від Расса Герріса призначена для читачів, які вже знайомі з ACT і хочуть вдосконалити та адаптувати свої навички для ефективної, співчутливої та творчої роботи з усім спектром проблем, пов'язаних із травмою (не лише ПТСР). Запропоновані інструменти та техніки, вправи та приклади, пояснення та погляди знадобляться всім, хто хоче навчитися гнучко, вільно й творчо реалізувати ACT, аби ефективно працювати з усім спектром проблем внаслідок травми: простими, складними, гострими чи хронічними.

Актуальність. Розгортанням повномасштабної війни на території України викликало потужний та тривалий дистрес у населення. Дистрес, зумовлений бойовими діями, може стати причиною психологічної травми в українців. [1]

На думку фахівців Всесвітньої організації охорони здоров’я одним з наслідків воєнних дій, що мають місце в Україні, є виникнення проблем з психічним здоров’ям. [2]

Це може торкнутися чверті населення країни, а саме за висловом представника цієї організації Ярно Габіхт, цифра наближатиметься до 10 мільйонів. Причому розлади в психіці можуть проявлятися по-різному: починаючи з проявів тривоги і закінчуючи більш важкими станами. [2]

Говорячи про «більш важкі стани», мають на увазі поняття посттравматичного стресового розладу. Також вищезгаданий представник ВООЗ вказав на констатацію збільшення числа тих, хто звертається з приводу описаної проблеми по закінченню 10-місячного терміну з моменту початку вторгнення російських військ. [2]

Експертами ВООЗ було розроблено ряд короткотривалих масштабованих психологічних інтервенцій, одним з яких є груповий курс управління стресом для дорослих, Self-Help Plus (SH+). SH+ складається із заздалегідь записаних аудіозаписів та ілюстрованого керівництва «Важливі навички в період стресу» (ВнВпС), яке учасники можуть використовувати для індивідуального опрацювання навичок. [3;4]

Даний груповий курс управління стресом для дорослих пропонує ряд психологічних вправ, метою яких є опанування навичок подолання стресу. Вправи, що запропоновані у вигляді ілюстрацій та коротких коментарів, виявляють результативність однаково ефективно як в умовах активних бойових дій, так і в мирних громадах, у осіб, у яких діагностовано або не діагностовано психічний розлад. Працюючи за вказівками посібника фасилітатор (помічник) разом з ко-фасилітатором навчають навичкам управління стресом людей, які зазнали впливу несприятливих обставин. [3;4]

Варто зазначити, Self-Help Plus не є психотерапією або психологічним консультуванням, або заміною більш спеціалізованих послуг. Його переваги в тому, що дане керівництво має доказову базу, потребує менше ресурсів для впровадження, короткотривале та скорочує час на надання допомоги, надає навички, які можуть бути корисними, коли доступ до надавачів психосоціальних послуг відсутній або обмежений. Також однією з ключових задач короткотривалих інтервенцій є перерозподіл навантаження між неформальними організаціями, медичними працівниками та фахівцями сфери психічного здоров’я. [5]

Метою роботи було допомогти людям навчитися справлятися зі стресом у несприятливих життєвих обставинах.

Методи. На участь у курсі Self-Help Plus дало згоду 20 осіб: 16 жінок та 4 чоловіків, віком 24 – 67 років. Для експериментального дослідження були використані опитувальник «Копінг-стратегій Р. Лазаруса», шкала реактивної та особистісної тривоги Ч. Д. Спілбергера – Ю. Л. Ханіна (STAI), Госпітальна шкала тривоги та депресії (HADS) та метод математичної обробки критерій Т-Стьюдента.

Результати та обговорення. За допомогою опитувальника «Копінг-стратегій» Р. Лазаруса було виявлено, що значна частина учасників, яка складає 60%-80%, проявляє дезадаптивну поведінку, що виражається через копінг-стратегії: конфронтація, дистанціювання та втеча. Згідно результатам шкали реактивної та особистісної тривоги Ч. Д. Спілбергера – Ю. Л. Ханіна (STAI) у досліджуваної групи знизився рівень реактивної тривоги. Повторне опитування за Госпітальною шкалою тривоги та депресії (HADS) показало ознаки зниження розладу настрою до помірного/легкого ступеню або їх зникнення. У ході дослідження з’ясувалося, що більшість учасників курсу Self-Help Plus (SH+) сформували навички управління стресом. За формулою Стьюдента отримали t-критерій Стьюдента 2,09, який становить ймовірність безпомилкового прогнозу близько 95%.

Розглянуто теоретичний аналіз психологічної реабілітації учасників бойових дій в Україні та за кордоном. За даними Міністерства у справах ветеранів України, військовослужбовці мають пройти безкоштовну медичну та психологічну реабілітацію у відповідних центрах. Адже військовослужбовці піддаються підвищеному ризику розвитку посттравматичного стресу, за даними вчених для розвитку посттравматичного стресового розладу може бути достатньо одного емоційно виснажливого випадку, але бойові дії часто сприяють тривалому та багаторазовому впливу травматичних подій. Психологічна реабілітація передбачає надання таких послуг: психологічна діагностика, психологічна просвіта та інформування, психологічне консультування, психологічна підтримка та супроводження, психотерапія, робота в групах, декомпресія. До основних напрямів психологічної допомоги учасникам бойових дій під час психологічної реабілітації належать: визначення синдрому соціально-психологічної дезадаптації, психологічне консультування, психокорекційна робота, формування навичок саморегуляції, соціально-психологічна підготовка, визначення життєвих перспектив, майбутніх планів і цілей. Психологічна реабілітація учасників бойових дій в Україні має системний та комплексний характер. Досвід США та Ізраїлю показує важливість постійного моніторингу, і за необхідності, корекції психологічного стану військовослужбовців. За прикладом США у роботі психолога можна використовувати когнітивно-поведінкову терапію, терапію прийняття та прихильності (Acceptance and Commitment Therapy (ACT)) та міжособистісну терапію (інтерперсональна терапія (IPT)) для зменшення негативних наслідків посттравматичного стресового розладу (ПТСР).

A theoretical analysis of psychological rehabilitation of combatants in Ukraine and abroad is considered. According to the Ministry of Veterans Affairs of Ukraine, military personnel should undergo free medical and psychological rehabilitation in the relevant centers. After all, military personnel are at increased risk of developing post-traumatic stress, according to scientists, one emotionally exhausting incident may be enough to develop post-traumatic stress disorder, but hostilities often contribute to prolonged and repeated exposure to traumatic events. Psychological rehabilitation involves the provision of the following services: psychological diagnostics, psychological education and information, psychological counseling, psychological support and accompaniment, psychotherapy, group work, decompression. The main areas of psychological assistance to combatants during psychological rehabilitation include: determination of the syndrome of social and psychological maladaptation, psychological counseling, psychocorrectional work, formation of self-regulation skills, socio-psychological training, determination of life prospects, future plans and goals. Psychological rehabilitation of combatants in Ukraine is systematic and comprehensive. The experience of the United States and Israel shows the importance of constant monitoring and, if necessary, correction of the psychological state of military personnel. Following the example of the United States, cognitive-behavioral therapy, Acceptance and Commitment Therapy (ACT) and interpersonal therapy (Interpersonal Therapy (IPT)) can be used in the work of a psychologist to reduce the negative effects of post-traumatic stress disorder (PTSD).

Постановка проблеми. Важливим напрѐмом наукових досліджень та практичних розробок у сучасній психології завжди було та залишаютьсѐ вивченнѐ особливостей взаюмодії особистості з ситуаціѐми, ѐкі висуваять вимоги, що перевищуять її адаптаційний потенціал і загрожуять її психічному та фізичному благополуччя. Сукупність таких загрозливих обставин описуять у термінах «кризова ситуаціѐ», «важка життюва ситуаціѐ», «екстремальна ситуаціѐ», «напружена ситуаціѐ», «травмуяча ситуаціѐ». Наслідками перебуваннѐ у таких ситуаціѐх ю високий ризик психічної травматизації, ѐку у сучасних психіатричних класифікаціѐх тлумачать ѐк:
– порушеннѐ цілісності функціонуваннѐ лядської психіки, що виѐвлѐютьсѐ в глибоких і болячих переживаннѐх, викликаних екстремальноя ситуаціюя, реальноя смертя або загрозоя, серйозними травмами або сексуальним насильством (DSM-5);
– стресову подія або ситуаціюя (ѐк короткостроковоя, так і довгостроковоя) виклячно загрозливого або катастрофічного характеру, що може викликати загальний дистрес практично у будь-ѐкої лядини (МКХ-10);
– будь-ѐкий тривожний досвід, ѐкий призводить до значного страху, безпорадності, дисоціації, плутанини та інших почуттів, ѐкі заважаять нормальному життя і досить інтенсивний, щоб мати довгостроковий негативний вплив на установки, поведінку та інші аспекти фу-нкції лядини (APA)

Сучасна Україна зіткнулася з численними викликами, що супроводжуються підвищенимрівнем психотравмуючих подій у суспільстві. Історичні події, включаючи війну, анексіюКриму та інші суспільно-політичні трансформації, сприяли зростанню числа осіб, якіможуть виявити симптоми посттравматичного стресового розладу (ПТСР) та розладівадаптації. Зростаюча потреба у кваліфікованих психотерапевтичних послугах тапрограмах лікування ПТСР у країні є нагальною. Проте існуючі сервіси ще не достатньорозвинуті для задоволення цієї потреби на належному рівні. Збільшення усвідомленостіта освіченості у питаннях психічного здоров'я у суспільстві актуалізує потребу уподальших наукових дослідженнях та розробці ефективних, та економічно обґрунтованихметодів лікування. Методика ACT (терапія прийняття та зобов'язання) відзначається якпрогресивний підхід, що допомагає людям з ПТСР змінити ставлення до своїх спогадів івідчуттів через прийняття, а не уникнення.

Цей метод активно вивчається та застосовується в країнах з розвинутою медичноюнаукою, наприклад, у США, Канаді та Великій Британії. У контексті України, де темаможе бути менш дослідженою, актуалізується необхідність розвитку адаптованої моделіACT, проведення клінічних випробувань, освіти фахівців та розробки підтримуючихресурсів для пацієнтів та їх родин. Такі заходи сприятимуть ефективнішому лікуваннюПТСР та розладів адаптації в українському суспільстві.

Ukraine faced numerous challenges accompanied by an increased level of psychotraumaticevents in society. Historical events, including war, the annexation of Crimea, and other socio-political transformations, have contributed to an increase in the number of individuals whomay exhibit symptoms of post-traumatic stress disorder (PTSD) and adjustment disorders. Thegrowing need for qualified psychotherapy services and PTSD treatment programs in thecountry is urgent. However, the existing services are not yet sufficiently developed to satisfythis need at an adequate level. Increasing awareness and education in mental health issues insociety actualizes the need for further scientific research and development of effective andeconomically justified methods of treatment. ACT (Acceptance and Commitment Therapy) is aprogressive approach that helps people with PTSD change their attitudes about theirmemories and feelings through acceptance rather than avoidance.

This method is actively studied and used in countries with developed medical science, forexample, in the USA, Canada and Great Britain. In the context of Ukraine, where the topicmay be less researched, the need to develop an adapted ACT model, conduct clinical trials,educate professionals, and develop supportive resources for patients and their families isurgent. Such measures will contribute to more effective treatment of PTSD and adjustmentdisorders in Ukrainian society.

Мета. Метою дослідження є визначенняосновних психометричних показників україномовного варі-анту опитувальника AAQ-ІІ, а саме нормативних показників, внутрішньої узгодженості тверджень, фак-торної структури, тест-ретестової надійності, конвергентної та дискримінантної валідності та чутливості до розрізнення нормативних та субклінічних груп, а також осіб на різних етапах реабілітації та лікування.
Методи. Адаптація проводилася на 6 нормативних (N=817) та 3 субклінічних (N=142) групах дослі-джуваних, 43 студенти взяли участь у процедурі оцінки тест-ретестової надійності опитувальника протягом 3 тижнів. Для оцінки конвергентної та дискримінантної валідності AAQ-ІІ були використані шкала прийняття, опитувальники CompACT, OQ-45.2, GAD-7, PHQ-9 та TIPI.
Результати. Нормативними показниками AAQ-ІІ можна вважати 19±9 для чоловіків та 24±11 для жінок. Вираженість психологічної негнучкості не залежать від віку досліджуваних. Показник внутріш-ньої узгодженості тверджень AAQ-ІІ Альфа Кронбаха в межах 0,89-0,95. AAQ-ІІ є однофакторним опи-тувальником, який складається з 7 тверджень, і на це вказують результати як експлораторного, так і кон-фірматорного факторного аналізу (RMSEA=0,093, SRMR = 0,028, GFI= 0,966, NFI=0,974, CFI=0,979, N=817). AAQ-ІІ демонструє прийнятний рівень тест-ретестової надійності (r=0,85). Отримано значу-щий рівень конвергентної валідності опитувальника з психологічною гнучкістю (CompACT) (r= - 0,65), а також дистресом (OQ-45,2) (r = 0,58–0,80), тривогою (GAD-7) (r= 0,52–0,60) та депресією (PHQ-9) (r=0,52–0,60). Показник AAQ-ІІ пов’язаний з дистресом у житті особи і не має зв’язку із самою по собі його здатністю до прийняття негативного досвіду. Психологічна негнучкість не корелює з осо-бистісними рисами (TIPI), що вказує на дискримінантну валідність опитувальника. ЗначенняAAQ-ІІ дозволяють статистично розрізнити нормативні та субклінічні групи, а також осіб на різних етапах реабілітації та перебігу захворювання.
Висновки. Україномовна версія «Опитувальника прийняття та дії» (AAQ-II) має надійні психометричні показники, отримані результати загалом узгоджуються з даними попередніх досліджень. Опитувальник може бути рекомендований для використання у вітчизняних дослідженнях та психотерапевтичній практиці.

Purpose. The aim of the study is to evaluate the main psychometric properties of the Ukrainian version of the Acceptance and Action Questionnaire-II (AAQ-II). Normative scores, internal consistency, factor structure, test-retest reliability, convergent and discriminant validity, and sensitivity to distinguish between non-clinical and subclinical samples were explored.
Methods. Data from six non-clinical (N= 817) and three subclinical samples (N= 142) were collected. A sample of 43 students was used to assess test-retest reliability, over 3 weeks period. Acceptance Scale, CompACT, OQ-45.2, GAD-7, PHQ-9 and TIPI were used to determine convergent and discriminant validity of AAQ-II.
Results. Normative scores of AAQ-II were 19 ± 9 for men and 24 ± 11 for women. There was no significant correlation between psychological inflexibility and age. AAQ-IIshowed a good internal consistency with Cronbach’sα coefficient in 9 samples between 0.89–0.95. Results of exploratory factor analysis and confirmatory factor analysis indicated that AAQ-II is unidimensional questionnaire with 7 items (RMSEA=0.093, SRMR = 0.028, GFI= 0.966, NFI=0.974, CFI=0.979, N=817). AAQ-II demonstrated an acceptable level of test-retest reliability (r = 0.85) in three weeks period. AAQ-II had good convergent validity with another measure of psychological flexibility (CompACT) (r= - 0.65), as well as with the measures of distress (OQ-45.2) (r= 0.58–0.80), anxiety (GAD-7) (r= 0.52–0.60) and depression (PHQ-9) (r= 0.52–0.60). AAQ-ІІ highly correlated with distress and didn’t correlate with the ability to accept the negative experiences per se. AAQ-ІІ had good discriminant validity with measure of personal traits (TIPI), as theoretically predicted. The questionnaire was sensitive to distinguish between non-clinical and subclinical samples, and between people on the different stages of the rehabilitation and progress of the disease.
Conclusions. Ukrainian version of Acceptance and Action questionnaire (AAQ-II) demonstrated acceptable and promising psychometric properties. The results in terms of reliability and validity of AAQ-II were consistent with previous studies. The questionnaire is recommended to use in research and psychotherapy practice.