Zhyvotovska A. I. (2025). КЛІНІКО-ДИНАМІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ТРИВОЖНИХ РОЗЛАДІВ З ДИССОМНІЧНИМИ ПОРУШЕННЯМИ (ХРОНОБІОЛОГІЧНІ, ГЕНЕТИЧНІ ТА ЛІКУВАЛЬНО-РЕАБІЛІТАЦІЙНІ АСПЕКТИ). Thesis: Poltava State Medical University.

Актуальність. За даними дослідження глобального тягаря захворювань тривожні розлади є найбільш розповсюдженим типом усіх психічних захворювань, що в 2019 році досягли поширеності у 4% від усього населення Землі. Хоча тривога є нормальним адаптаційним механізмом, що виникає у відповідь на стрес і дозволяє пристосуватися до змін навколишнього середовища, при гіперзбудливості систем страху виникає патологічний варіант тривоги, який не відповідає реальній або уявній загрозі, погіршує життя й функціонування людини та потребує лікування. Тривожні розлади спричиняють порушення когнітивної та соціальної сфери, знижують працездатність, спричиняють дефіцит пам’яті та уваги, є фактором низької самооцінки і мотивації. Також існують докази, що пов’язують тривогу із зниженням активності імунної системи, змінами харчової поведінки, ризиком розвитку серцево судинних та інших соматичних захворювань. Порушення сну, що є другим за поширеністю симптомом для усіх психічних захворювань, може підвищувати особистісне сприйняття тривоги, стресу і гніву, порушує емоційне реагування та має анксіогенний вплив, збільшуючи тяжкість тривоги. Водночас денні переживання та тривожні роздумування вночі впливають на процеси сну, що вказує на двосторонній зв'язок цих процесів, які взаємно обтяжують одне одного у патологічному колі хвороби. Тому в даний час актуальною є розробка нових ефективних методів лікування пацієнтів з тривожними розладами та порушеннями сну.

Мета дослідження: на підставі результатів комплексного клініко анамнестичного, клініко-психопатологічного, психодіагностичного, хронобіологічного та молекулярно-генетичного дослідження виявити прогностичні фактори ризику розвитку порушень сну при тривожних розладах та оптимізувати 2 комплекс лікувально-реабілітаційних заходів для пацієнтів тривожними розладами та диссомнічними порушеннями.

According to the Global Burden of Disease Study, anxiety disorders are the most common type of mental illness, reaching 4% of the world's population in 2019. Although anxiety is a normal adaptive mechanism that arises in response to stress and allows adaptation to environmental changes, hyperexcitability of fear systems results in a pathological variant of anxiety that does not match a real or imagined threat, impairs a person's life and functioning, and requires treatment. Anxiety disorders cause disturbances in the cognitive and social spheres, reduce work capacity, cause memory and attention deficits, and are a factor of low self-esteem and motivation. There is also evidence linking anxiety with a decrease in the activity of the immune system, changes in eating behavior, and the risk of developing cardiovascular and other somatic diseases. Sleep disturbance, the second most common symptom of all mental illnesses, can increase personal perceptions of anxiety, stress, and anger, impair emotional responsiveness, and have an anxiogenic effect, increasing the severity of anxiety. At the same time, daytime experiences and anxious thoughts at night affect processes of sleep, which indicates a two-way relationship between these processes that mutually burden each other in the pathological circle of the disease. Therefore, the development of new effective methods of treatment of patients with anxiety disorders and sleep disorders is currently relevant.

The aim of the study: based on the results of a complex clinical-anamnesis, clinical psychopathological, psychodiagnostic, chronobiological and molecular-genetic study, to identify prognostic risk factors for the development of sleep disorders in anxiety disorders and to optimize the complex of treatment and rehabilitation measures for patients with anxiety disorders and dyssomnias.