Метафора піщаної бурі
(використовується в ACT для пояснення психологічної гнучкості та негнучкості)

Піщані бурі — це потужні вітри в пустелі, які підіймають у повітря пісок і створюють задушливу, хаотичну хмару. Вони можуть з’явитися несподівано та тривати від кількох хвилин до кількох місяців. Незалежно від тривалості, буря може бути болісною й засліплювати відкриту шкіру й очі.
Щоб вижити, потрібно змінити позицію: захистити відкриті ділянки тіла, сховатися, «пересидіти» бурю.

Піщана буря може переміщати цілі дюни, змінюючи ландшафт, тому важко покладатися на нього для визначення напрямку. Натомість можна орієнтуватися на зірки — вони постійні й незмінні та можуть бути компасом.

Є реальна небезпека заблукати в обертовій стіні піску, а також отримати пошкодження від піску, якщо залишитися відкритим.

Щоб пережити бурю, треба закрити шкіру, зачекати, поки вона пройде, і водночас дозволити собі відчувати — бачити, чути, вдихати запахи, навіть відчувати смак бурі — але з безпечної позиції, не будучи повністю оголеним перед нею.
Великі піщані бурі — природне явище життя в пустелі, їх неможливо уникнути.

Складні життєві ситуації, хвилювання, страхи, проблеми — схожі на піщані бурі. Це природна частина людського життя. Іноді ми відчуваємо, що опинилися в самому центрі бурі: заблукали (дюни рухаються, ландшафт змінюється), не знаємо, куди йти.

Є два способи реагування, коли вас застала піщана буря:
Психологічна гнучкість (спостерігати, приймати, орієнтуватися на свої «зірки» — цінності, діяти поступово).
Психологічна негнучкість (боротися зі штормом напряму, губитися в ньому, втрачати орієнтири).

(Published on ACBS Ukraine Affiliate Telegram Channel on October 1, 2025)

Тенісний м’яч: увага має бути на м’ячі, коли її відволікають думки — помічай і повертай.Такі метафори корисно розвивати, додаючи думки як джерела відволікання.

Твій розум починає гудіти: “Чи влучу я по м’ячу? А якщо промахнуся? Чому мама мене знімає? Я виглядаю безглуздо? Чи правильно тримаю ракетку? Де мають бути ноги? Хто той з радіо?
І що більше уваги ти приділяєш цим думкам, то менше її залишається на м’яч!»
Цю метафору можна легко адаптувати під будь-яку діяльність, яку любить клієнт — малювання, гру у футбол, танці, ігри, читання...

Почніть із запитання:
Щоб добре виконувати цю діяльність, де має бути твоя увага?
Після цього поступово введіть джерела відволікання —
зовнішні: люди, що спостерігають, гучні звуки, коментарі з боку;
внутрішні: думки, коментарі розуму, відчуття у тілі.
Ця вправа допомагає клієнтові побачити, що думки можуть бути такими ж відволіканнями, як і зовнішні події, і що завжди є можливість помітити, куди поділась увага, і повернути її туди, де вона потрібна. (В таких метафорах одразу багато аспектів може бути залучено)